18:58

Модульне навчання базується на технологічному підході. Поняття «педагогічні технології» почали використовувати в США у 50-х роках ХХ сторіччя. Як напрямок, педагогічна технологія головною своєю метою визначила – підвищення ефективності освітнього процесу, гарантування досягнення учнями запланованих позитивних результатів навчання. У 70-80 роках минулого сторіччя використання педагогічної технології навчання охопило розвинуті країни, отримало визнання з боку такої авторитетної міжнародної організації, як ЮНЕСКО. В кінці 80-х років і на початку 90-х збільшилась увага до педагогічної технології і в країнах Східної Європи. Попередником педагогічної технології вважають програмоване навчання. Воно було певним фундаментом, над яким будувались наступні поверхи педагогічної технології.

У багатьох міжнародних виданнях, присвячених педагогічній технології, висвітлювалась така думка, що це не просто дослідження в сфері використання технічних засобів навчання або комп’ютерів (технологізація навчання), це дослідження здійснюється з метою виявити принципи і розробити прийоми оптимізації освітнього процесу шляхом аналізу факторів, що підвищують ефективність освіти, шляхом конструювання і застосування нових прийомів і засобів, а також за допомогою оцінки методів, які застосовуються.

Предметом технології навчання є конструювання системи професійного навчання. Системний підхід охоплює всі основні сторони розробки системи навчання – від постановки цілей і конструювання навчального процесу до перевірки ефективності роботи нових навчальних систем, їх апробації і розповсюдження.

Конструювання навчального процесу за модульною технологією:

ПРОФЕСІЙНИЙ БЛОК

Цикл навчання починається з :

вхідного тестування, мета якого – вивчення навчальних можливостей учнів та рівня їх попередньої підготовки;

укладання індивідуального навчального плану учня, призначення кредитів;

визначення загальних цілей навчання;

мотивації навчання;

знайомства учнів з системою та технологією навчання.

Організаційно ці дії відбуваються на першому НММЕ за програмою. Надалі цикл навчання розподіляється на більш дрібні цикли, які відповідають змісту  ДМ. Завершується цикл  на останньому за програмою професійного блоку СУМЕ перевіркою засвоєння. Вона складається з кваліфікаційного екзамену та практичної роботи.

ДИДАКТИЧНИЙ МОДУЛЬ

Цикл навчання починається із визначення загальних цілей, мотивації навчання на етапі першого НММЕ за програмою ДМ. Надалі цикл навчання розподіляється на більш дрібні цикли, які відповідають змісту МО. Завершується цикл на останньому за програмою дидактичного модуля СУМЕ перевіркою засвоєння. Контроль знань складається з узагальнених проблемних, творчих  запитань, контроль вмінь – з комплексних практичних завдань, у яких видається мінімум умов. Перед його виконанням учневі потрібно самостійно визначити недостатні умови, технологію та спосіб виконання.

МОДУЛЬНА ОДИНИЦЯ

Цикл навчання починається із визначення загальних та навчальних цілей, мотивації до навчання, вступної, системної інформації на етапі НММЕ. Після цього учні отримують відповідні знання, вміння та навички. Зміст навчання МО викладений у теоретичних, комбінованих та практичних МЕ. Завершується цикл СУМЕ перевіркою засвоєння. Контроль знань складається з питань проблемного характеру з навчального матеріалу МО. Контроль вмінь – з комплексного практичного завдання.

Структура навчального процесу вивчення модульної  одиниці

корекція

 

Визначення загальних цілей  МО

Визначення навчальних цілей, мотивація вивчення МО

Вступна, системна інформація

Вивчення змісту навчання у вигляді МЕ, відпрацювання вмінь та навичок

   

Систематизація інформації, перевірка засвоєння, виконання

комплексного практичного завдання

     

 Корекція

 

ТЕОРЕТИЧНИЙ МОДУЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ

Цикл навчання:

1.     Організаційний момент.

2.     Актуалізація знань.

3.     Вивчення змісту МЕ.

4.     Закріплення.

5.     Перевірка засвоєння.

6.     Домашнє завдання.

Кроки навчання модульних елементів приведено для варіанта, який передбачає збереження урочної форми.

ПРАКТИЧНИЙ МОДУЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ

Цикл навчання:

1.     Організаційний момент.

2.     Ознайомлення з показниками продуктивності праці.

3.     Ознайомлення з інструкціями з техніки безпеки.

4.     Відпрацювання навичок та вмінь виконання певних робіт у відповідності до вимог щодо якості та норм виробітку.

КОМБІНОВАНИЙ МОДУЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ

Цикл навчання:

1.     Організаційний момент.

2.     Актуалізація знань.

3.     Вивчення змісту МЕ.

4.     Закріплення.

5.     Спостереження і аналіз прийомів та рухів виконання операції.

6.     Виконання операції з використанням МЕ.

7.     Письмове або усне відтворення послідовності виконання операцій з пам’яті.

8.     Виконання операції з пам’яті.

9.     Аналіз результатів, оцінювання, домашнє завдання.

Для кожного окремого етапу циклу навчання потрібно визначити доцільні форми (види) навчальної роботи та методи. Розглянемо основні форми (види) навчальної роботи:

1.   Фронтальна навчальна робота – розрахована на однакову підготовку, рівень освіченості, активності учня.

2. Робота у малих групах.

У групах із двох учнів відзначається високий рівень взаємодії та обміну інформацією. Тут виникає менше розбіжностей. У випадку їх виникнення жоден з учасників не має союзника. Парна робота ефективна при об’єднанні сильного і слабкого учнів. Об’єднання – слабкий + слабкий чи слабкий + середній – малоефективне.

У групах із трьох учнів дві, більш сильні особистості, можуть пригнічувати слабкого члена групи. Проте такі групи є найбільш стабільними структурами, у яких є можливість для продуктивної роботи. Непарний склад дає можливість групі вийти з тупика шляхом голосування. Група з п’яти чоловік є найбільш прийнятна для досягнення навчальної мети. Розподіл думок у співвідношенні 2:3 забезпечує підтримку меншості. Така група досить велика для продуктивного обміну думками і досить мала, щоб в усіх була можливість брати участь у роботі групи і зробити свій внесок. Доцільно поєднувати учнів з різними навчальними можливостями. При цьому один з них повинен відрізнятися відповідальністю до навчання та бути лідером у мікроколективі.

 

Використовуйте різні варіанти і способи розподілу учнів по групах.

Варіанти розподілу:

·        Групи з різнорідним складом включають учнів різної успішності, різної статі, різного віку (сильних, середніх і слабких). У різнорідних групах стимулюються творче мислення і обмін ідеями. Учні витрачають більше часу на виклад своєї точки зору, можуть обговорити проблему більш детально і вчаться розглядати питання комплексно. У таких групах встановлюються більш конструктивні стосунки між учасниками, за умови правильного підбору неформального лідера;

·        Групи з однорідним складом формуються з учнів приблизно однакового рівня успішності (наприклад, група тільки сильних учнів, група тільки середніх або слабких). Цей варіант дозволяє використовувати диференційовані за складністю завдання для кожної групи.

Способи розподілу учнів за групами:

§   авторитарний (здійснюється педагогом);

§   довільний (учні розраховуються “на перший-другий...”);

§   за бажанням учнів;

§   поєднання учнів, що сидять поруч, у групи.

Збереження стабільного складу групи протягом тривалого часу сприяє досягненню учнями майстерності в груповій роботі, високого рівня співпраці. Хоча у певних ситуаціях доцільно змінювати склад учасників у малій групі.

Навчання у малих групах передбачає включення групи учнів у спільне планування навчальної діяльності, сприйняття і з’ясування інформації, обговорення, виконання завдань та взаємний контроль. Ця форма передбачає роботу учнів над єдиним завданням. Темп роботи залежить від складу груп.      В порівнянні з фронтальною, дає учням можливість частіше і повніше викладати свої думки вголос. При засвоєнні нових знань доцільно учням  спочатку самостійно розібрати навчальний матеріал, а потім провести повторний розбір матеріалу в малих групах. Учні спочатку читають текст МЕ, потім разом розбирають його зміст, відповідають на запитання. У процесі співпраці учні засвоюють матеріал МЕ краще, ніж при індивідуальній роботі. Робота у малих групах виправдовує себе і при повторенні раніше вивченого матеріалу. Робота учнів на цьому етапі навчання, як і на інших, сприяє підвищенню активності учнів. Тут вона дає можливість кожному передати інформацію, яку він запозичив із джерел знань. Якщо із чотирьох учнів, які працюють в групі, двоє пізнали щось нове із додаткової літератури, вони збагатять цією інформацією решту. Так повторення перетворюється на процес репродуктивно-пошукової діяльності, який дозволяє сформувати глибокі знання у всіх учнів. Різноманітні види взаємної перевірки знань у групах дозволяють ефективніше розвивати в учнів навички самоконтролю в навчальній діяльності.

· Диференційовано-групова робота при формуванні знань використовується в комплексі з індивідуальною. Робота організовується наступним чином. Учні самостійно вивчають МЕ. Потім  сильним і середнім учням пропонується працювати з іншими джерелами знань, а з слабкими учнями педагог розбирає матеріал повторно, загострюючи окремі моменти, ще раз аргументуючи основні положення. На цьому етапі учні з низькими навчальними можливостями відповідають на запитання педагога, узагальнюють і систематизують знання. Учні з високими і середніми навчальними можливостями, які відрізняються пізнавальною самостійністю, розширюють і поглиблюють знання. Для них звичайна відтворююча діяльність разом з усіма малоефективна. Робота ж над додатковими джерелами збагачує їх знання, ефективно сприяє формуванню вмінь і навичок.

При диференційовано-груповій роботі на етапі контролю засвоєння кожному учневі визначається варіант завдання, який він повинен виконати. Одночасно повідомляється, що його успішна діяльність дозволить йому вибрати інший варіант. Перед кожним учнем розкривається можливість проявити себе при виконанні складних завдань. Це перетворюється у своєрідний стимул в навчальній діяльності.
 

· Індивідуальна форма навчальної роботи.

У навчальній діяльності надзвичайно важливе те, наскільки самостійний учень при засвоєнні знань, формуванні вмінь і навичок. Самостійність у навчальній діяльності прямо пов’язана із самостійністю мислення, усвідомленим вибором варіантів розв’язування пізнавальної задачі. Індивідуальна форма роботи доцільна при вивченні нового матеріалу. При цьому учні самостійно вивчають зміст МЕ.

· Індивідуалізована форма навчальної роботи.

Індивідуалізована форма навчання надає більші можливості для самореалізації учнів. Ця форма передбачає таку організацію роботи, за якої кожний учень виконує специфічне завдання з урахуванням навчальних можливостей, і практикується найчастіше з метою перевірки якості засвоєння учнями матеріалу і виявлення вміння працювати самостійно. Здебільшого педагог визначає 6-8 завдань різного рівня складності. Ці завдання оформлюються у вигляді тестів або  карток, працюючи з якими учні проявляють повну самостійність.

· Індивідуалізовано-групова форма навчальної роботи.

Нерідко можна спостерігати таку картину. Група працює самостійно, виконуючи завдання, а два учні в цей час „гризуть” ручки або лежать на партах. Це ті учні, яких передчасно включили в самостійну роботу. В цьому випадку доцільно застосувати індивідуалізовано-групову роботу, коли самостійно працює основний склад групи, а ці учні виконують завдання під безпосереднім керівництвом педагога. Він допомагає їм засвоїти способи виконання і, переконавшись, що вони оволоділи ними, дає завдання для самостійної роботи.
 
Категория: Статьи | Просмотров: 1413 | Добавил: trening | Теги: тренинги киев, тренинги по продажам
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]