22:11

Педагог повинен усвідомити, що відповідальність формується в умовах волі. Якщо педагог  говорить учню, що і як йому робити, то волі  немає. А якщо немає волі, то  не формується відповідальність. Відповідальність завжди формується як результат вільного вибору. Педагог повинний уміти створювати таке педагогічне середовище, у якому формується відповідальність майбутнього громадянина. Украй важливо, щоб педагоги прийшли до бачення, що їхня функція не тільки навчити учнів, а по ходу навчання, так організувати взаємодію між учасниками педагогічного процесу, щоб  учень був поставлений у ситуацію необхідності самостійного вибору, оцінювання, прийняття рішень. Якщо ми даємо учню можливість вільного вибору, ми повинні дати йому право на помилку. При цьому педагог повинний змінити своє відношення до помилок учнів. Є 2 задачі. Одна задача – передача знань, умінь, навичок, друга задача – виховання відповідальності і самостійності. Ці задачі, по суті справи, різні. Ми можемо побудувати весь процес навчання тільки на передачі, запам'ятовуванні знань і при цьому ми не будемо учити людину думати. Навчити людину думати, бути самостійною у своїх діях можна тільки давши їй право на помилку. Порада необхідна, коли є погроза для життя людини. Якщо немає погрози для життя, потрібно дати можливість для особистого вибору. Учень повинний знати, що ми поважаємо його особистий вибір. В іншому випадку учень не стає самостійним, і залишається таким до 25-30-літнього віку, він завжди знає, що з будь-яким питанням він прийде до  мами чи до педагога. Його націлено на це, він навіть не намагається сам вирішити проблему, відразу звертається з нею до когось. Педагог повинен бути поруч, але проте давати можливість вільного вибору.

4.   РОЗВИТОК ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ

Розвиток в учнів ділової активності припускає:

1.                     Розвиток особистісних якостей учнів, таких як комунікабельність, заповзятливість,  уміння працювати в команді, відповідальність, самостійність і т.д.

2.                     Навчання основам підприємницької діяльності.

Яким чином можна організувати роботу?

1.     На будь-якому уроці, на будь-якому предметі як елемент методики навчання. Наприклад, через використання такої форми навчання, як робота в малих групах, методів навчання в співробітництві, активних розвиваючих методів навчання.

2.     Під час позаурочних заходів.

3.     При вивченні предметів «Основи ринкової економіки», «Основи підприємницької діяльності».

Педагог, прочитавши цю інформацію, може поставити запитання: «А що тут нового? Ці форми і методи роботи нам давно відомі і ми їх застосовуємо. На наш погляд, основна відмінність полягає в тім, що в рамках розвитку ділової активності ми застосовуємо зазначені вище форми і методи роботи в умовах імітаційної або реальної життєвої, або бізнес-ситуації.

Одним із варіантів розвитку ділової активності є метод проектів.

 Вони можуть бути зв'язані з навчальним закладом, з майбутньою професійною діяльністю. Головне, що учні самі реалізовують проект, педагог  тільки допомагає, радить, направляє їх діяльність.

Навчання діловій активності не може обмежуватися окремими проектами і  спеціальними уроками. Воно повинно проявитися в кожній дії, у кожнім слові, у кожній розмові з учнем. Педагог у навчальному закладі не для того, щоб тільки навчити формулам, а для того, щоб допомогти учню перебороти комплекс неповноцінності. Допомогти йому бути живим, більш діючим, активним, навчитися повноцінно жити. Наприклад, одним з навчальних проектів може бути видання календаря. У ньому задіяні всі учні. Завдання полягає в тім, щоб кожен з 12 місяців зобразити у вигляді радості, любові, таланта, надійності, доброти, надії, багатства, розуму, взаєморозуміння, віри, щастя. Головне, щоб учні самі розробили концепцію, розподілили обов'язки, оформили і видали його. Ці календарі можна подарувати батькам, розіслати по школах як рекламу навчального закладу. Це гарний приклад для формування ділових якостей.

Педагог повинний готувати учнів переборювати труднощі у своєму житті. Будь-яка готовність – це сума особистих якостей. Приміром, 10 учнів не готові перебороти труднощі, і в кожного з них на те своя причина! Один не упевнений у собі, інший занадто самовпевнений і не самокритичний, третій занадто критичний і вважає, що ніколи цього не зробить і не зможе працювати нормально. Один занадто агресивний, інший занадто скромний і т.д. Різні причини, особистісні якості приводять до того, що людина до чогось не готова. Будь-яка готовність є наслідок визначених особистих якостей. Робота педагога полягає в ідентифікації особистих якостей учнів і, створенні такого педагогічного середовища, де агресивність з роками зменшується, скромність поступово перетворюється в ділову активність. Педагог повинний розпізнати особисті якості учня, які необхідно розвивати. Виходить, урок – це можливість спілкування, засіб, через який ми можемо розвивати готовність до життя.

Людині необхідно бути готовою:

1). До діяльності:

 

- бути лідером;

- висувати реальні цілі і досягати їх;

- самостійно мислити і діяти;

- працювати творчо;

- матеріально забезпечувати себе і своїх близьких;

- враховувати  конкуренцію;

- цінувати те, що маєш;

- орієнтуватися в ситуації, людях і обставинах;

- радіти повсякденним речам

 

2). До обставин, що не залежать від Вас:

- адаптуватися до мінливих умов;

- жити самостійно;

- прийняти хворобу і смерть близьких людей і свою;

- змиритися з неминучим;

- не жадати від життя більше, ніж воно може дати.

 

3).Формувати взаємини:

 

- вільно почувати себе у суспільстві;

- позитивно мислити;

- бути готовим до діалогу;

- створити сприятливу атмосферу;

- приймати людей такими, які вони є;

- сказати «ні»;

- утримуватися від звичок, які заважають іншим людям

4). Розвивати й удосконалювати себе:

 

- бути самокритичним і готовим до змін;

- бути вільним від комплексів і забобонів;

- учитися на помилках;

- усвідомити свою цінність, бути упевненим у собі;

- піклуватися про своє здоров'я;

- виражати себе творчо

 

5. ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

 До складу педагогічного середовища входить:

1). Фізичне середовище:

- свіже повітря;

- теплі, вільні і світлі аудиторії і майстерні;

- зручні і функціональні меблі;

- гарне матеріальне і технічне забезпечення;

- гарна звукоізоляція і висвітлення;

- оптимальна кількість учнів;

- медичний сервіс;

- ефективне і продумане планування уроків.

2). Психологічне середовище:

- професіоналізм педагога;

- довіра до педагога з боку учня;

- педагог дає волю вибору, що сприяє розвитку відповідальності;

- позитивні взаємини в навчальній групі і педагогічному колективі;

- єдність вимог.

3). Культурне середовище:

- доглянута прилягаюча територія;

- стенди, виставки робіт учнів і педагогів;

- кружки, художня самодіяльність;

- можливість навчання і семінари для педагогів;

- взаємоповага;

- творчість педагогів;

- культурні заходи;

- бібліотека, читальний зал;

- музей навчального закладу.

 

Питання. Ми знаємо, що Моцарт у 4 роки написав свою першу оперу. Чому не всі наші діти настільки досконалі як Моцарт, Эйнштейн? У чому проблема? Що ми можемо сказати про генетичний код будь-якої людини, отриманий через своїх батьків, про його якість? Будь-яка людина одержала свій генетичний код вищої якості по одній простій причині -  усі її предки були живі до народження дітей, тобто абсолютно всі наші предки увернулися з лап тигра, вони не наступили на змію, вони не змерзнули, не потонули, вони абсолютно всі, кожен наш предок, жінка чи чоловік, а їх мільйони, вони всі завжди були серед тих, хто вижив. Вони були активними, розумними, заповзятливими, емоційно стійкими, от чому ми сьогодні існуємо. З цього випливає, що будь-яка людина одержала самий ідеальний генетичний код.

Дитина росте в умовах, де її природний потенціал, її фантастичний резерв  не розвивається чи розвивається не цілком. Середовище, у якому розвивається генетичний код дитини, на жаль, не ідеальне. Ось де головний резерв роботи педагога!

Саме небезпечне – це система цінностей, система відносин, що закладається родиною дитині.  Дуже часто в родині існують якісь старі традиції. Це традиції, які можна назвати старою бібліотекою, вона зберігається в родині, але в сьогоднішніх умовах капіталістичного розвитку не годиться. Наприклад, родина вважає, що позичати гроші чи брати кредити – це катастрофа, так не прийнято! А сьогодні без кредиту учитися не можна. Старі традиції, погляди на життя є обмеженням для розвитку дитини, для її досягнень.

У результаті впливу родини і суспільства людина виробляє обмеження в собі самій.  Це наші комплекси. Це зниження наших можливостей, зниження нашого верху. Тобто, якщо врахувати всі ці обмеження, то наші реальні можливості дуже далекі від нашого головного резерву, який є в кожнім із  нас. Ми живемо і навіть не підозрюємо, який фантастичний потенціал в нас існує, але закритий різними обмеженнями. Яка ж місія педагога з цього погляду? Педагог повинен дати можливість учню знайти себе в собі, якимось чином дати йому можливість  знайти зв'язок зі своїм «я». Іншими словами, роль педагога – навчити учня долати ці комплекси.

Педагог не може забрати комплекс, не може зняти агресивність з підлітка, він може створити педагогічне середовище, у якому комплекс неповноцінності виправляється, а агресивність учня зменшується. Тобто, це робота самого учня, і якщо вона правильно націлена, то він знаходить свій потенціал, резерв. Для того людина і  народжена, щоб використовувати весь свій потенціал. У чому ж полягає  професіоналізм педагога? У здатності побачити крізь ці загорожі потенційні можливості учня. Що далі повинен робити педагог? Він може діяти через свідомість учня. Мотивувати учня і показати йому, що якщо він переборе свою скромність, нерішучість, то він набагато більше зможе зробити. Якщо він навчиться діловій активності, стане більш заповзятливим, то зуміє краще будувати своє життя, створити родину, виховувати своїх дітей. Тобто, педагог працює на рівні свідомості, мотивуючи учня позбутися  його комплексів і стереотипів. І тоді учень за своє життя зможе зробити те, заради чого він народився. Тепер, мабуть, саме неприємне питання: який педагог зможе цю роботу зробити? Який сам зняв із себе комплекси, стереотипи і принципи, що заважають його розвитку. Тільки та людина може навчити іншого грати на скрипці, яка сама вміє на ній грати. Якщо хтось ледве грає на скрипці, то він ледь чи навчить іншого, а по-справжньому майстром його зможе зробити тільки видатний скрипаль. Тому, педагог, насамперед, повинний працювати над розкриттям своїх природних можливостей. Якщо він цього не зробить, то, навіть при величезному бажанні, і з учнями в нього нічого не вийде. У книгах з психології сьогодні досить жорстко пишеться: вчитель, який не зміг реалізувати себе, робить тільки одне – тиражує молодих людей, не здатних до самореалізації. Причому сам педагог вважає, що він робить добру справу. Тому ідеальна задача, про яку ми говоримо – це зробити педагога людиною без комплексів.

 

6. ФОРМУВАННЯ ЗРІЛОСТІ

Зрілість ми можемо розділити на кілька компонентів: особистісна зрілість, соціальна зрілість і професійна зрілість. У початковий період навчання доцільно головну увагу звернути на розвиток особистої зрілості учня, на формування свого відношення до себе, до життя. Приклад завдання на розвиток особистісної зрілості. Запропонуйте учням, спочатку індивідуально, а потім у малих групах відповісти на запитання: «Які 3 головні думки, головні висновки ти зробив цього року?» Для педагога дуже важливо усвідомити поняття зрілості людини. Він повинний бачити це своєю місією, своєю метою – формування зрілості.

 

7. ЛЮБИТИ УЧНЯ

Розглянемо фактори, що впливають на розвиток особистості.

1 фактор – оточення. Підліток залежний від думки навколишніх. Часто це відіграє принципову роль у гальмуванні розвитку таланта людини, і задача педагога – допомогти учню знайти чітке внутрішнє розуміння цілей свого життя, щоб ніякі глузування, критика не змогли збити його зі шляху, по якому він йде. Це, найчастіше, може зробити тільки він.

 Нам потрібно допомогти підлітку відірватися від цієї юрби. А чому він боїться відірватися від неї? У чому проблема? Він боїться бути самотнім! Кожна людина має уроджений страх самітності. У момент нашого народження, відділення від матері ми відчуваємо до кінця життя вічний страх самітності, страх відторгнення. Отож, як тільки хтось скаже: «Ми з тобою не будемо дружити, чи ми не візьмемо тебе у свою компанію, чи ми не підемо разом купатися», підліток готовий усе кинути, аби не бути самотнім. Педагог повинний уміти позбавити від страху. Учень повинний бути здатний відірватися від маси, від юрби і почувати себе впевнено навіть без неї. Як допомогти йому не почувати себе самотнім, коли усі ганяють у футбол на дворі, а він повинний малювати, чи танцювати, чи музикою займатися? Щоб підліток не почував себе самотнім без юрби, потрібно, щоб його хтось дуже сильно любив. Якщо педагог любить учня, то ця любов для нього важливіша, ніж юрба на вулиці. Тому що він хоче сподобатися улюбленому педагогу, хоче підготувати цей урок, він хоче досягти якогось результату, щоб бути вшанованим, і це, знову таки, важливіше, ніж юрба на вулиці. Педагог повинний допомогти жити підлітку так, щоб він відчував любов інших людей. Отже, 2 фактор – любов людей. Що ж потрібно для цього зробити? Умова, щоб нас хтось любив – це наше дружнє ставлення, наша любов, наше співчуття, співучасть і т.д. Нам треба навчити підлітка поважати і любити інших людей. І якщо ми допоможемо йому навчитися любити світ, любити інших людей, то його теж будуть любити. Таким чином, 3 фактор – любов учня до людей. А як допомогти учню любити інших людей? Шлях тільки один – підліток повинний любити себе. Людина, що не навчилася любити себе, не може нікого любити. 4 фактор – учень повинний любити себе. Найчастіше педагоги вважають, що небезпечно розвивати в учнях любов до себе, тому що вони плутають це із самозакоханістю, з егоїзмом, що не має ніякого відношення до любові.

Любити себе – значить позбутися від комплексу неповноцінності. Уявлення, що людина з комплексом неповноцінності когось любить помилкове, вона не любить нікого! Вона боїться, поважає, захоплюється, але не любить. А як в учня може розвитися любов до себе? Через що? Через любов до нього близьких людей. Уявимо собі дуже важку ситуацію: батьки-алкоголіки. Де ж одержати цю любов? Любов якої людини має фундаментальне значення для розвитку любові дитини до себе? Педагога!!! Педагог повинний розуміти, що він не може сподіватися, що бабуся воістину любить, може бабуся просто пишається своїм онуком, а не любить його. Він не може бути упевнений, що його люблять батьки чи хтось інший. Педагог повинний усвідомити, що він єдина людина, яка може професійно, щиро любити дитину, не дивлячись на те, яка вона. Тільки любов педагога може розвити в учні любов до себе. 5 фактор – любов педагога. Таким чином, ланцюжок розвитку особистості, таланта виглядає  так: коли ми допомагаємо підлітку розвити високу самосвідомість через нашу любов до нього → учень учиться любити себе →  він готовий любити людей, світ → світ його любить і позитивно до нього відноситься → він не самотній, навіть, якщо якась юрба коли-небудь виразить до нього якусь критику. Розвиток особистості, таланта починається з любові до учня. Звідси випливає місія педагога – щодня, на кожнім уроці, і, що найважливіше, для кожного учня, підвищувати рівень його самосвідомості, його самоповаги і любові до себе.

8. ЗАДІЯТИ РЕЗЕРВИ

Які резерви ми можемо задіяти для розвитку ділової активності в учнів? Що було б украй важливо з погляду професійного педагога? Щоб він за роки навчання прищепив учню абсолютне розуміння, що бути щасливим – значить  самому будувати своє життя. Не бути в залежності від алкоголю, телебачення, від чужої думки. Якими інструментами повинний користуватися педагог для реалізації своєї місії? Зміст, методи, форми, середовище  навчання і система оцінювання. Основна задача системи оцінювання – стимулювання саморозвитку підлітка. Якщо педагог володіє тільки якимсь з цих  інструментів чи декількома, то його професіоналізм недостатній. Розвиток особистості учня – основний принцип при їхньому виборі. Професійний педагог володіє всіма інструментами і кожного разу використовує найбільш придатні.

Щоб педагог став професіоналом є визначений ряд умов. Він повинний мати авторитет, викликати довіру до себе, постійно підвищувати свій професійний рівень. Своєю особистістю, своїм ораторським мистецтвом він має закликати учнів до дії, самоосвіті, до самодослідження.

 

Категория: Статьи | Просмотров: 2588 | Добавил: trening
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]